Максим Горький на Соловках
Потьомкінські села в більшовицькому пеклі
По зруйнуванню Запорізької Січі князь Потьомкін, коли цариця Катерина ІI оглядала нові землі, звелів на березі будувати цілі села, та так, що хати мали тільки передні стіни. Цариця їхала Дніпром, а він показував їй з корабля, як то він заселив „Новоросію“. (Так назвали землі зруйнованої Запорізької Січі). Таке саме зробили тепер більшовики з московським письменником Максимом Горьким, коли він повернувся у Росію. Горький наслухався й начитався чимало про страхіття на Соловецьких островах. (Про це більшовицьке пекло писали ми вже не раз). І забажав сам побачити чи це правда. Більшовики не наважилися відмовити йому й торік під кінець червня поїхав він туди.
Та більшовики майстри в ошукуванню. Вони вже тиждень наперед підготували все до приїзду Горького. Подбали, щоб усе, що на їх думку треба було показати Горькому, прикрасити та відновити. Поспішно позаводили сади й огороди, повисипали стежки піском (а цей пісок мусили в`язні носити з дуже далека), понаправляли домівки чекістів.
В день приїзду Горького дістало кілька ув`язнених там жінок, що мали привітати гостя, нові одяги. Ці жінки вислано до пристані, де вони враз із чекістами переодягненими по цивільному, утворили натовп. Почувся гудок корабля, начальство видало ще останні розпорядження й представлення могло розпочатися. Причалив корабель. Вийшов Горький під руку зі своєю невісткою. Привітали його гучними окликами. (Чекісти, не в`язні, бо в`язнів крім цих кількох жінок не було там зовсім).
На другий день почав Горький оглядини. В`язні були сильно розворушені. Та їх не допустили до Горького. Із багатьох тисяч в`язнів показали тільки кількасот. Інших вислали до праці в далекі ліси, або замкнули в дальших тюрмах, яких не показували. Ні перед тюрмами, ні в їх вікнах ніхто не смів показуватися, щоб ці тюрми виглядали на незамешкані.
Оглядини почалися від Кремля (кріпості), де живуть чекісти. Було там тоді чистенько та гарненько. Прийняли тутечки гостя музикою. Коли вже Горький виходив із Кремля, спитав одного гарно одягненого в`язня:
— Коли ти, приятелю, дістав цей гарний одяг?
Сьогодні, - відповів в’язень - в честь вашого приїзду.
Ґорький усміхнувся, чекісти скривилися й скоренько повели гостя далі.
Зараз потім прийшли на чергу відвідини в дитячій оселі. Живуть там діти померлих і покараних на смерть в`язнів та беззахистні діти, що їх туди понавозили з усієї Росії. Було тоді між ними два хлопці з Москви. Їх ув`язнили на вулиці „за шпигунство". Батьки й матері не знали навіть, де їх діти поділися. Трохи не чверть години пробув Ґорький між дітьми. Всі діти просили в нього, щоб подбав, щоби їм не відбирали вже цих нових одягів, які дістали з нагоди його приїзду. Горький прирік їм це й ввечері знов прийшов до дітей. Тепер діти були вже багато відважніші й просили, щоб Горький залишився між ними без доглядачів-чекістів. | чекісти мусили вийти. Я ж тепер діти стали гірко жалітися на лихі харчі, на важку працю, що управа обходиться з ними вельми не людяно й знов просили: „Подбайте, щоб у нас не відбирали нових теплих одягів".
Третього дня відвідав Горький т. зв. „ізолятор". Це стара церква. Більшовики перемінили її на тюрму для трьох-чотирьох сотень в`язнів, засуджених на найтяжчі кари. Більшість із них засуджена на кару смерті. Це найстрашніше місце на страшних Соловецьких островах. І тут допустилися більшовики перед Горьким найгидкішого обману. На відвідини Горького лишили там чекісти тільки вісім людей, про яких більшовики думали, що на них можна спуститися. Ці люди сиділи навколо стола, а на столі було повно книжок і часописів. Цю найстрашнішу катівню представили вони Горькому як культурний осередок Соловецька. Горький ввійшов оточений чекістами, а ці вісім людей удавали буцімто вони пильно читають — а між ними було двох зовсім неграмотних. Горький поснідав із чекістами в бічній кімнаті, а потім вийшов до цих вісьмох. Завів розмову з в`язнем братовбивцем із Білорусі Погорєловим. (Він в останніх часах прикидався прихильником комунізму). Все пішло мов на шнурочку. По короткій нараді прочитали Погорєлову амністію, що звільняла його з „ізолятора".
Аж у театрі прийшло до маленького скандалу, що можливо й відкрив Горькому очі.
Чекіст Стєпанов сказав Горькому:
„Соловки тільки в буржуазних часописах представляють, як острів страхіття. В дійсності дістають в`язні тут дуже повчальну літературу. Мають навіть театр".
„Театральний зал" заповнили гарно зодягнені чекісти з панянками, що їх вибрали з-поміж ув`язнених жінок. Співав насамперед хор, потім були танці, а в кінці було кілька сцен із життя в`язнів. Аж на лихо чекістам, на сцену вийшло двох обдертих в`язнів, покритих синцями.
— Що нового чувати? — питає один в іншого.
— Ти не чув найновішої вістки. С.Р.С.Р. (совєти) заслав Горького на Соловки на десять років.
— Цеж забагато — завважив перший. — Вистачить на початок десять днів. Передусім на „ізоляторі". Там він пізнає відразу що таке „культура".
Як Горький почув таке, підвівся зараз із місця й вийшов.
На другий день виїхав з Соловецька. А два відважні в`язні пішли в „ізолятор". Доля їх невідома. По відвідинах Горького відносини на Соловецьку ще більше погіршилися.
Так обманюють більшовики всіх, кого з чужини допустять до себе, а в нас дурять людей про „рай на Радянщині" їх платні наймити й часописи.
